Дискінезією кишківника називається функціональний розлад, що виявляється болями в животі, а також зміною частоти дефекації і консистенції калу. Захворювання не пов’язане з будь-якими органічними, структурними і біохімічними порушеннями, а обумовлено порушенням взаємодії в системі «головний мозок – кишківник». Кількість хворих з дискінезією товстої кишки з кожним роком зростає. За статистикою, функціональні розлади кишківника зустрічаються у 40–70% пацієнтів гастроентерологічного профілю. При цьому частіше хворіють люди працездатного віку (від 20 до 45 років).
Лікування дискінезії товстого кишківника в МЦ «Гармонія здоров’я» проводиться досвідченими гастроентерологами із застосуванням сучасних терапевтичних протоколів. Комплексний підхід, що включає медикаментозну терапію, корекцію способу життя і фізіотерапію, дозволяє успішно справлятися із захворюванням навіть в найскладніших випадках.
Види дискінетичних кишкових розладів
Порушення функції товстої кишки може виражатися як в посиленні, так і в ослабленні її моторики. У зв’язку з цим розрізняють два основних типи дискінезії:
- Гіпермоторна. Характеризується підвищенням інтенсивності перистальтики, що призводить до розвитку таких симптомів, як діарея і болі в животі. Захворювання також пов’язано з порушенням функції травлення і всмоктування поживних речовин, а також зневодненням.
- Гіпомоторна. Обумовлена зниженням перистальтики кишківника, що призводить до запорів. Характерні симптоми: спастичний біль в животі і формування твердого бобовидного калу.
Визначення форми захворювання має велике значення при виборі методу терапії, тому призначенню лікування завжди повинна передувати якісна діагностика.
Дискінезія кишківника: причини
Порушення моторики товстої кишки може виникати самостійно або бути причиною інших гастроентерологічних патологій, тому захворювання ділять на первинне і вторинне.
Вторинна дискінезія розвивається на тлі:
- холециститу (запалення жовчного міхура);
- виразкової хвороби;
- кишкових інфекцій, викликаних вірусами або бактеріями;
- ендокринних розладів (гіпертиреозу, діабету та ін.).
При відсутності захворювань шлунково-кишкового тракту дискінезія може бути викликана:
- незбалансованим харчуванням;
- хронічними стресами;
- тривалим прийомом певних лікарських засобів.
Іноді причини порушення моторики залишаються невідомими.
Симптоми дискінезії кишківника
Основними проявами гіпермоторної форми розладу є:
- діарея (дефекація до 10 разів на добу, що супроводжується хворобливими позивами);
- порушення всмоктування поживних речовин через швидке просування їжі кишківником, що виявляється сильною спрагою, сухістю шкіри, білим нальотом на язику;
- біль в животі ниючого, розпираючого характеру;
- слиз в калі.
Симптоми гипомоторної дискінезії включають:
- запори (затримка випорожнення понад 48 годин, дефекація рідше 3 разів на тиждень);
- формування калових каменів;
- здуття живота, метеоризм;
- біль в животі, що стихає після дефекації;
- синдром інтоксикації, що супроводжується зниженням апетиту, погіршенням загального самопочуття, втратою ваги.
Симптоматика дискінезії неспецифічна, характерна також для ряду інших захворювань шлунково-кишкового тракту, тому обстеження повинен проводити досвідчений гастроентеролог.
Діагностика
На початковому етапі лікар вислухає скарги пацієнта і складе історію хвороби. Далі будуть призначені лабораторні та інструментальні дослідження:
- аналізи крові та калу;
- ендоскопічне обстеження (колоноскопія);
- при наявності показань візуалізаційні тести (рентген, КТ, МРТ).
Відмінною особливістю захворювання є відсутність за результатами ендоскопії органічних змін товстої кишки.
Дискінезія товстого кишківника: лікування
Основна мета терапії – усунення причин порушення моторно-евакуаційної функції товстої кишки, полегшення симптомів захворювання і поліпшення якості життя пацієнта. Залежно від форми і проявів дискінезії можуть бути призначені:
- анальгетики;
- спазмолітики;
- седативні препарати;
- стимулятори моторики кишківника;
- антидіарейні препарати;
- проносні;
- осмотичні препарати та ін.
Також проводиться корекція харчових звичок і способу життя. У деяких випадках додатково призначаються фізіотерапевтичні процедури.