Перитоніт — локалізоване в одній ділянці або широке запалення очеревини. Проявляється сильним болем у животі, нудотою і блювотою, високою температурою, труднощами з випорожненням кишечника і відходженням газів. Стан пацієнта при цьому захворюванні завжди важкий. Якщо хворому вчасно не буде проведена операція, то з великою ймовірністю (20—50%) можливий летальний результат. Тому при появі вищевказаних симптомів звернення до лікаря не можна відкладати ні на хвилину.
Основна причина гострого перитоніту — інфекційне ураження. Мікроорганізми можуть бути як занесені ззовні, так і переміститися з потоком крові з інших органів. У першому випадку інфекція проникає в черевну порожнину при пораненні, тривалому використанні катетерів або некваліфікованому оперативному втручанні.
Гнійний перитоніт в переважній більшості випадків розвивається у вигляді ускладнення патологій внутрішніх органів, що були раніше. Це можуть бути:
Причинами запального процесу можуть стати не тільки інфекційні чинники, а й деякі хімічні агенти, які при проникненні в очеревину руйнують її тканини і сприяють формуванню гнійних вогнищ.
Діагностика перитоніту ґрунтується на клінічній картині і виявленні типових симптомів. Для підтвердження запалення очеревини використовують УЗД, рентгенографію, гінекологічне та ректальне обстеження, лабораторні аналізи.
Лікується перитоніт оперативним шляхом. Підтверджений діагноз запалення очеревини — підстава для ургентного хірургічного втручання, тактика якого залежить від причини захворювання.
При всіх формах перитоніту операція виконується за однаковим алгоритмом:
Залежно від клініки перитоніту, ступеня його тяжкості після втручання вирішується питання про те, дренувати черевну порожнину протягом деякого часу або зашити її наглухо. Введення дренажних пристосувань показано лише пацієнтам, прооперованим з приводу розлитого гнійного запалення очеревини. У всіх інших випадках операційний розріз зашивається наглухо, оскільки закрита черевна порожнина ефективніше справляється з інфекцією.
Успішність лікування перитоніту залежить від тактики ведення післяопераційного періоду. Терапевтичні заходи в цей час спрямовані на боротьбу з інфекцією, інтоксикацією організму і усунення фізіологічних порушень, викликаних перенесеним запальним процесом. Повнота і інтенсивність лікувальних маніпуляцій залежать від поширеності перитоніту. Особлива увага повинна бути приділена поповненню дефіциту рідини і відновленню об’єму циркулюючої крові.
Профілактика перитоніту полягає в своєчасному виявленні та лікуванні основних захворювань, що послужили фоном для розвитку запалення очеревини. При ранньому зверненні в клініку ці патології успішно ліквідуються за допомогою сучасних і ефективних методів.