Труднощі з настанням вагітності не завжди пов’язані з однією конкретною причиною. В одних випадках проблема виникає через порушення овуляції, стан маткових труб або зміни в порожнині матки. В інших — одночасно виявляють кілька жіночих і чоловічих факторів.
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, про безпліддя говорять, якщо вагітність не настає після 12 місяців регулярних статевих контактів без контрацепції. Водночас починати обстеження через рік потрібно не всім.
Звернутися до репродуктолога рекомендують:
- після 12 місяців спроб, якщо жінці менше ніж 35 років;
- після 6 місяців, якщо жінці 35 років або більше;
- після 40 років — без тривалого періоду самостійних спроб;
- раніше — якщо є нерегулярний цикл, ендометріоз, перенесені операції, патологія маткових труб або інші фактори, які можуть впливати на фертильність.
Докладніше про строки звернення читайте у статті «Не вдається завагітніти 6–12 місяців: коли звертатися до репродуктолога».
Розглянемо п’ять поширених груп причин, які можуть заважати настанню вагітності.
1. Порушення овуляції
Овуляція — це вихід зрілої яйцеклітини з яєчника. Якщо вона відбувається нерегулярно або не відбувається взагалі, ймовірність природного зачаття знижується.
Запідозрити порушення овуляції можна, якщо:
- менструальний цикл нерегулярний;
- проміжки між менструаціями постійно змінюються;
- менструації відсутні протягом кількох місяців;
- з’явилися виражене акне або надмірний ріст волосся на обличчі чи тілі;
- відбулися значні зміни ваги;
- вагітність не настає попри регулярні статеві контакти без контрацепції.
Однією з поширених причин порушення овуляції є синдром полікістозних яєчників. При СПКЯ овуляція може відбуватися рідко або бути відсутньою.
На роботу яєчників також можуть впливати:
- порушення функції щитоподібної залози;
- підвищений рівень пролактину;
- значний дефіцит або надлишок маси тіла;
- надмірні фізичні навантаження;
- деякі гормональні та метаболічні порушення.
Як перевіряють овуляцію
Обстеження може включати:
- оцінку тривалості та регулярності менструального циклу;
- УЗД органів малого таза;
- фолікулометрію — спостереження за ростом фолікула в динаміці;
- гормональні дослідження за показаннями.
Не існує одного універсального переліку гормональних аналізів для всіх жінок. Лікар визначає його залежно від особливостей циклу, симптомів та анамнезу.
Наприклад, пролактин зазвичай оцінюють за наявності нерегулярних або відсутніх менструацій, виділень із молочних залоз чи інших відповідних симптомів. ФСГ, ЛГ, андрогени, ТТГ та інші показники також призначають не автоматично, а за клінічними показаннями.
Як лікують порушення овуляції
Тактика залежить від встановленої причини. Лікування може передбачати:
- корекцію гормональних порушень;
- лікування захворювань щитоподібної залози;
- нормалізацію маси тіла;
- зміну інтенсивності фізичних навантажень;
- медикаментозну стимуляцію овуляції.
Стимуляцію овуляції проводять лише за призначенням і під контролем лікаря. Препарати, дозування та тривалість лікування підбирають індивідуально.
2. Порушення прохідності або функції маткових труб
Запліднення зазвичай відбувається у матковій трубі. Після цього ембріон переміщується до порожнини матки, де має прикріпитися до ендометрію.
Якщо одна або обидві труби непрохідні, значно пошкоджені чи не виконують свою функцію, зустріч яйцеклітини зі сперматозоїдом і подальше переміщення ембріона можуть бути ускладнені.
Причинами трубного фактора можуть бути:
- перенесені запальні захворювання органів малого таза;
- інфекції, зокрема ті, що передаються статевим шляхом;
- спайковий процес;
- попередні операції на органах черевної порожнини або малого таза;
- ендометріоз;
- перенесена позаматкова вагітність;
- гідросальпінкс — накопичення рідини у зміненій матковій трубі.
Трубний фактор нерідко не має помітних симптомів. Жінка може не відчувати болю або інших порушень і дізнатися про проблему лише під час обстеження з приводу відсутності вагітності.
Як перевіряють прохідність маткових труб
Для первинної оцінки можуть використовувати:
- гістеросальпінгографію — рентгенологічне дослідження з контрастною речовиною;
- контрастні ультразвукові методики.
Лапароскопію не проводять рутинно лише для перевірки прохідності труб. Це оперативне втручання, яке може бути доцільним за наявності інших показань, наприклад при підозрі на ендометріоз, виражений спайковий процес або патологію, що потребує хірургічного лікування.
Чи можна відновити прохідність труб
Тактика залежить від:
- локалізації та ступеня пошкодження;
- стану другої маткової труби;
- віку жінки;
- оваріального резерву;
- репродуктивного анамнезу;
- результатів обстеження партнера.
Якщо виявлено активну інфекцію, лікар може призначити антибактеріальне лікування. Проте медикаментозна терапія не усуває вже сформовані спайки або рубцеві зміни.
У деяких ситуаціях можливе хірургічне лікування. Якщо обидві труби повністю непрохідні, значно пошкоджені або функціонально не працюють, лікар може рекомендувати екстракорпоральне запліднення — ЕКЗ.
3. Ендометріоз
Ендометріоз — це захворювання, при якому тканина, подібна до ендометрію, розташовується за межами порожнини матки.
Вогнища можуть виявлятися на яєчниках, очеревині, маткових трубах та інших органах малого таза.
Ендометріоз може впливати на фертильність через різні механізми:
- спричиняти спайковий процес;
- змінювати нормальну анатомію органів малого таза;
- впливати на роботу маткових труб;
- уражати яєчники;
- підтримувати хронічний запальний процес;
- створювати додаткові труднощі для запліднення та імплантації ембріона.
Водночас наявність ендометріозу не означає, що природна вагітність неможлива. Його вплив залежить від поширеності та локалізації процесу, віку жінки, оваріального резерву, стану маткових труб, тривалості планування вагітності та показників сперми партнера.
Які симптоми можуть виникати
Звернутися до лікаря варто, якщо є:
- виражений біль під час менструації;
- хронічний або періодичний біль унизу живота;
- біль під час статевого акту;
- біль під час дефекації або сечовипускання, особливо в період менструації;
- труднощі з настанням вагітності.
Проте ендометріоз може перебігати й без виражених симптомів.
Як діагностують ендометріоз
Лікар враховує скарги, анамнез, результати гінекологічного огляду та інструментальних досліджень.
Основним методом візуалізації є трансвагінальне УЗД. У певних клінічних ситуаціях може знадобитися МРТ.
Водночас нормальний результат УЗД або МРТ не завжди повністю виключає поверхневі форми ендометріозу. Лапароскопію розглядають за показаннями, зокрема якщо результати візуалізації не дають відповіді або одночасно необхідне хірургічне лікування.
Як обирають лікування
Тактику визначають індивідуально з урахуванням:
- симптомів;
- віку;
- оваріального резерву;
- поширеності захворювання;
- попередніх операцій;
- тривалості планування вагітності;
- репродуктивних планів жінки.
Гормональні препарати можуть застосовуватися для контролю болю та інших проявів захворювання. Однак пригнічення овуляції не призначають лише з метою підвищити ймовірність вагітності у жінки з ендометріоз-асоційованим безпліддям.
Залежно від ситуації лікар може рекомендувати природне планування, хірургічне лікування, внутрішньоматкову інсемінацію або програму ЕКЗ.
Докладніше читайте у статті «Ендометріоз і вагітність: коли звертатися до репродуктолога».
4. Патологія матки та її порожнини
Для настання вагітності важливі не лише овуляція та прохідність маткових труб. Ембріон має прикріпитися до ендометрію і продовжити розвиток у порожнині матки.
На цей процес можуть впливати:
- поліпи ендометрія;
- субмукозні міоматозні вузли, які виступають у порожнину матки або деформують її;
- внутрішньоматкові синехії — спайки всередині матки;
- деякі вроджені особливості будови матки;
- інші зміни міометрію, ендометрію або порожнини матки.
Такі порушення можуть супроводжуватися:
- рясними або тривалими менструаціями;
- кров’янистими виділеннями між менструаціями;
- болем;
- повторними втратами вагітності;
- труднощами з настанням вагітності.
Проте іноді патологія порожнини матки не викликає помітних симптомів. Поліпи, субмукозні міоми та внутрішньоматкові синехії можуть бути виявлені лише під час обстеження з приводу безпліддя.
Як обстежують матку
Залежно від клінічної ситуації лікар може рекомендувати:
- трансвагінальне УЗД;
- тривимірне УЗД;
- соногістерографію — УЗД із введенням рідини в порожнину матки;
- гістероскопію;
- МРТ — якщо потрібно додатково уточнити результати інших досліджень.
Гістероскопія дозволяє оглянути порожнину матки зсередини. За наявності показань під час процедури можна видалити поліп, розсікти внутрішньоматкові синехії або виконати інше лікувальне втручання.
Водночас не кожен поліп або міоматозний вузол автоматично потребує операції. Рішення залежить від розміру, розташування, симптомів, репродуктивного анамнезу та планованої тактики лікування.
5. Вік та зниження оваріального резерву
Фертильність жінки поступово змінюється з віком. Особливо помітним це стає після 35 років.
З часом зменшується кількість яйцеклітин у яєчниках і змінюється їхній репродуктивний потенціал. Це може знижувати ймовірність зачаття, впливати на розвиток ембріона та підвищувати ризик ранньої втрати вагітності.
Важливо розрізняти два поняття:
- оваріальний резерв — орієнтовний запас яйцеклітин у яєчниках;
- якість яйцеклітин — їхня здатність до нормального запліднення та подальшого розвитку ембріона.
Для оцінки оваріального резерву лікар може рекомендувати:
- аналіз на антимюллерів гормон — АМГ;
- підрахунок антральних фолікулів під час УЗД;
- інші дослідження за показаннями.
АМГ не показує безпосередньо якість яйцеклітин і не може точно відповісти, чи настане природна вагітність. Він допомагає орієнтовно оцінити запас фолікулів і спрогнозувати можливу відповідь яєчників на стимуляцію. Вік залишається одним із найважливіших факторів репродуктивного прогнозу.
Докладніше читайте:
- «АМГ: як зрозуміти результат і що робити, якщо він низький»;
- «Планування вагітності після 35 років: коли звертатися до репродуктолога».
Чи може бути кілька причин одночасно
Так. Наприклад, у жінки можуть одночасно виявити порушення овуляції та патологію порожнини матки. Також жіночий фактор може поєднуватися зі змінами у спермограмі партнера.
Саме тому обстеження бажано проходити обом партнерам паралельно. Початкова оцінка чоловічої фертильності зазвичай включає репродуктивний анамнез і спермограму.
Докладніше про чоловічий фактор читайте на сторінці «Діагностика чоловічого безпліддя у Києві».
Як проходить діагностика жіночого безпліддя
Обстеження починається з консультації репродуктолога. Лікар уточнює:
- як довго пара планує вагітність;
- чи були вагітності раніше;
- чи були викидні або позаматкові вагітності;
- наскільки регулярний менструальний цикл;
- чи є біль, незвичні виділення або кровотечі;
- які захворювання та операції були в минулому;
- які обстеження вже проходили жінка та чоловік.
Подальший план може включати:
- гінекологічний огляд;
- УЗД органів малого таза;
- оцінку овуляції;
- визначення оваріального резерву;
- перевірку прохідності маткових труб;
- оцінку порожнини матки;
- гормональні дослідження за показаннями;
- спермограму партнера;
- додаткові обстеження залежно від анамнезу.
Не існує одного універсального списку аналізів для всіх пар. Завдання діагностики — не призначити якомога більше досліджень, а послідовно оцінити основні ланки репродуктивної системи та визначити фактори, які можуть впливати на зачаття.
У клініці «Гармонія здоров’я» пара може пройти обстеження фертильності та отримати індивідуальний план подальших дій.
Першим кроком може бути консультація репродуктолога, під час якої лікар аналізує анамнез, уже наявні результати та визначає, які дослідження справді потрібні жінці й чоловікові.
Висновки
Труднощі з настанням вагітності можуть бути пов’язані з порушенням овуляції, станом маткових труб, ендометріозом, патологією порожнини матки, віковими змінами або кількома факторами одночасно.
Безпліддя не завжди означає повну неможливість завагітніти. Прогноз і вибір лікування залежать від причини, віку, тривалості планування вагітності, оваріального резерву та результатів обстеження обох партнерів.
У клініці «Гармонія здоров’я» тактику лікування безпліддя підбирають індивідуально. Залежно від результатів обстеження лікар може рекомендувати медикаментозне або хірургічне лікування, внутрішньоматкову інсемінацію, ЕКЗ чи інший обґрунтований варіант подальших дій.
Якщо вагітність не настає у рекомендовані строки або у вас уже є фактори, які можуть впливати на фертильність, не варто намагатися визначити причину лише за одним аналізом чи результатом УЗД.
Запишіться на консультацію репродуктолога, щоб оцінити ситуацію комплексно та отримати зрозумілий план подальших дій.
Джерела
- World Health Organization — Infertility
https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/infertility - American Society for Reproductive Medicine — Fertility evaluation of infertile women: a committee opinion
https://www.asrm.org/practice-guidance/practice-committee-documents/fertility-evaluation-of-infertile-women-a-committee-opinion-2021/ - European Society of Human Reproduction and Embryology — Guideline: Endometriosis
https://www.eshre.eu/guideline/endometriosis - American College of Obstetricians and Gynecologists — Evaluating Infertility
https://www.acog.org/womens-health/faqs/evaluating-infertility - American Urological Association / American Society for Reproductive Medicine — Diagnosis and treatment of infertility in men
https://www.asrm.org/practice-guidance/practice-committee-documents/diagnosis-and-treatment-of-infertility-in-men-auaasrm-guideline-part-i-2020/
