Хронічний ендометрит — це тривалий запальний процес у слизовій оболонці матки — ендометрії. Він може перебігати без виражених симптомів, тому іноді питання про стан ендометрію виникає вже під час обстеження через труднощі із настанням вагітності або після невдалих переносів ембріонів.
Хронічний ендометрит розглядають як один із можливих факторів, що можуть бути пов’язані з порушенням репродуктивної функції. Водночас одна невдала імплантація або одна невдала спроба ЕКЗ не означають автоматично, що причиною є саме хронічний ендометрит. Рішення про додаткове обстеження приймають з урахуванням усієї клінічної ситуації.
- Що таке хронічний ендометрит
- Чому виникає хронічний ендометрит
- Які можуть бути симптоми
- Коли можуть запідозрити хронічний ендометрит
- Як діагностують хронічний ендометрит
- Що означає CD138
- Чи може хронічний ендометрит впливати на імплантацію
- Чи потрібно обстежуватися після невдалого ЕКЗ
- Як лікують хронічний ендометрит
- Коли звернутися до лікаря
- Поширені запитання
Що таке хронічний ендометрит
Ендометрій — це слизова оболонка, що вистилає порожнину матки та протягом менструального циклу змінюється під впливом гормонів. Саме з ендометрієм взаємодіє ембріон на етапі імплантації.
При хронічному ендометриті в тканині ендометрію підтримується тривалий запальний процес. Однією з характерних морфологічних ознак є поява у стромі ендометрію плазматичних клітин, які оцінюють під час гістологічного дослідження отриманого зразка тканини.
Це різні стани. При ендометриті запальний процес відбувається в ендометрії всередині порожнини матки. При ендометріозі тканина, подібна до ендометрію, розташовується за межами порожнини матки. Якщо вас цікавить саме ендометріоз у контексті планування вагітності, читайте окремий матеріал: ендометріоз і вагітність.
Чому виникає хронічний ендометрит
У розвитку хронічного ендометриту важливу роль може відігравати інфекційний компонент та тривала запальна реакція ендометрію. Водночас встановлення причини не зводиться лише до пошуку конкретного мікроорганізму.
Під час оцінки ситуації лікар враховує анамнез, попередні захворювання та втручання в порожнині матки, результати УЗД, гістероскопії або інших досліджень, якщо вони вже проводилися.
Тому діагноз «хронічний ендометрит» не варто встановлювати лише на підставі одного симптому, одного результату аналізу або припущення про наявність інфекції.
Які можуть бути симптоми хронічного ендометриту
Одна з особливостей хронічного ендометриту — відсутність специфічної клінічної картини. У частини жінок він може не давати помітних симптомів.
Можливі неспецифічні прояви:
- кров'янисті або мажучі виділення поза менструацією;
- зміни характеру менструальних кровотеч;
- дискомфорт або незначний біль унизу живота;
- незвичні виділення зі статевих шляхів;
- труднощі з настанням вагітності.
Ці симптоми можуть зустрічатися й при багатьох інших гінекологічних станах, тому самі по собі вони не підтверджують хронічний ендометрит. Якщо основною проблемою є біль, порушення циклу або незвичні виділення, доцільно звернутися до гінеколога.
Коли можуть запідозрити хронічний ендометрит
Обстеження на хронічний ендометрит не є універсальним тестом, який потрібно проходити всім жінкам, що планують вагітність. Питання про додаткову оцінку ендометрію виникає тоді, коли для цього є клінічні підстави.
Лікар може розглядати таке обстеження, зокрема якщо:
- вагітність тривалий час не настає і проводиться поглиблена оцінка жіночих факторів безпліддя;
- було декілька невдалих переносів ембріонів і потрібно проаналізувати можливі причини;
- є зміни порожнини матки або ендометрію, які потребують уточнення;
- раніше проводилися внутрішньоматкові втручання;
- є інші клінічні дані, через які лікар вважає дослідження ендометрію доцільним.
При труднощах із зачаттям важливо оцінювати не лише ендометрій. Причина може бути пов'язана з овуляцією, матковими трубами, оваріальним резервом, станом матки, чоловічим фактором або поєднанням декількох причин. Детальніше про послідовність обстеження можна прочитати на сторінці обстеження фертильності.
Як діагностують хронічний ендометрит
Діагностика хронічного ендометриту потребує оцінки тканини ендометрію. Для цього може проводитися біопсія ендометрію з подальшим гістологічним та, за необхідності, імуногістохімічним дослідженням.
УЗД і гістероскопія можуть дати лікарю важливу інформацію про стан матки та ендометрію, однак їхні результати оцінюють у контексті інших даних.
| Метод | Що дає лікарю | Роль у діагностиці ХЕ |
|---|---|---|
| УЗД органів малого таза | Допомагає оцінити матку, ендометрій та можливі структурні зміни. | Саме по собі не підтверджує хронічний ендометрит. |
| Гістероскопія | Дозволяє оглянути порожнину матки та побачити зміни, які можуть викликати підозру. | Візуальні ознаки не є достатніми для точного підтвердження діагнозу. |
| Біопсія ендометрію | Дає зразок тканини ендометрію для лабораторної оцінки. | Використовується для гістопатологічної діагностики. |
| Гістологічне дослідження | Патоморфолог оцінює структуру тканини та наявність плазматичних клітин. | Один з основних етапів підтвердження хронічного ендометриту. |
| Імуногістохімія CD138 | Допомагає точніше виявляти плазматичні клітини в тканині ендометрію. | Може доповнювати гістологію та підвищувати точність виявлення плазматичних клітин. |
Метод і час проведення дослідження лікар визначає індивідуально. Це важливо, оскільки плазматичні клітини можуть розташовуватися в ендометрії нерівномірно, а результати гістологічної оцінки залежать, зокрема, від якості отриманого матеріалу та лабораторної методики.
Що означає CD138 при діагностиці хронічного ендометриту
CD138 — це маркер, який використовують під час імуногістохімічного дослідження тканини. Він допомагає патоморфологу виявляти плазматичні клітини в стромі ендометрію, які важко надійно розпізнати лише при стандартному гістологічному фарбуванні.
Але результат CD138 не варто сприймати за принципом «позитивний — отже діагноз встановлено» без урахування інших даних.
Такий підхід допомагає уникати гіпердіагностики, коли незначні або сумнівні лабораторні зміни автоматично трактують як причину безпліддя чи невдалого переносу.
Чи може хронічний ендометрит впливати на імплантацію ембріона
Імплантація — складний процес взаємодії ембріона з ендометрієм. Для її настання мають значення не лише стан слизової оболонки матки, а й характеристики самого ембріона, гормональна підготовка ендометрію, анатомія порожнини матки та інші фактори.
Хронічне запалення ендометрію розглядають як один із можливих факторів, що можуть змінювати середовище, в якому відбувається імплантація. Саме тому хронічний ендометрит досліджують у пацієнток із повторними репродуктивними невдачами.
Водночас наукові дані залишаються неоднорідними. Різні дослідження використовували неоднакові критерії діагностики хронічного ендометриту, різні пороги CD138 та різні групи пацієнток. Через це не можна стверджувати, що хронічний ендометрит є універсальним поясненням кожної невдалої імплантації.
Чи потрібно обстежуватися на хронічний ендометрит після невдалого ЕКЗ
Не обов'язково. Одна невдала спроба ЕКЗ сама по собі не є доказом патології ендометрію і не означає, що всім пацієнткам потрібно робити біопсію або дослідження CD138.
За рекомендаціями ESHRE, оцінку на хронічний ендометрит можна розглядати при повторних невдачах імплантації. Тобто це не універсальний обов'язковий тест, а один із напрямів додаткового обстеження, який може бути доцільним у певній клінічній ситуації.
Після невдалого переносу репродуктолог спочатку аналізує попередній протокол: відповідь яєчників на стимуляцію, отримані яйцеклітини, запліднення, розвиток ембріонів, стан ендометрію та проведення переносу. Додаткові дослідження мають сенс тоді, коли їхній результат може вплинути на подальшу тактику.
Якщо ви вже проходили одну або декілька програм ЕКЗ, на консультацію репродуктолога варто взяти ембріологічні протоколи, результати попередніх обстежень, УЗД та виписки. Це дозволяє оцінити ситуацію в комплексі, а не починати обстеження заново.
Як лікують хронічний ендометрит
Тактика залежить від того, чи підтверджений діагноз, які зміни виявлено та яка клінічна ситуація у пацієнтки.
При підтвердженому хронічному ендометриті лікар може розглядати антибактеріальне лікування. Конкретні препарати, тривалість терапії та необхідність контрольного дослідження визначають індивідуально.
Самостійно приймати антибіотики «для ендометрію», після невдалого переносу або лише через позитивний окремий аналіз не варто. Це не допомагає встановити причину проблеми та може призвести до непотрібного застосування антибактеріальних препаратів.
Після лікування подальший план залежить від репродуктивних цілей жінки та інших факторів фертильності. Якщо мова йде про планування або продовження програми ЕКЗ, тактику доцільно узгоджувати з репродуктологом.
Коли звернутися до лікаря
Якщо хронічний ендометрит підозрюють на тлі труднощів із настанням вагітності, повторних переносів ембріонів або підготовки до наступної програми ЕКЗ, доцільно почати з консультації репродуктолога.
Лікар оцінить уже проведені обстеження та визначить, чи є підстави додатково досліджувати ендометрій. Це дозволяє не проходити біопсію, імуногістохімію або інші процедури без клінічної необхідності.
Якщо вагітність не настає і причина ще не встановлена, детальніше про основні етапи обстеження можна прочитати на сторінці діагностики жіночого безпліддя.
На консультації репродуктолог може оцінити результати попередніх обстежень і протоколів та визначити, чи потрібна додаткова діагностика саме у вашій ситуації. Детальніше про консультацію репродуктолога →
Джерела
- Kitaya K. et al. International Expert Consensus Statement on Chronic Endometritis: A Comprehensive Literature Review and Modified e-Delphi Study. Reproductive Medicine and Biology. 2026. Переглянути джерело.
- ESHRE Working Group on Recurrent Implantation Failure. ESHRE good practice recommendations on recurrent implantation failure. Human Reproduction Open. 2023. Переглянути рекомендації.
- American Society for Reproductive Medicine. Recurrent pregnancy loss: a committee opinion. 2026. Переглянути документ.
