ВМІ чи ЕКЗ: як лікар обирає метод лікування

Внутрішньоматкова інсемінація та ЕКЗ допомагають подолати безпліддя по-різному. ВМІ максимально наближена до природного зачаття: підготовлені сперматозоїди вводять у порожнину матки, а запліднення має відбутися в матковій трубі. При ЕКЗ яйцеклітини отримують після стимуляції, а запліднення відбувається в ембріологічній лабораторії.

Тому питання «що краще — ВМІ чи ЕКЗ?» не має універсальної відповіді. Лікар обирає метод не за принципом «простішого» або «сильнішого», а з урахуванням причини безпліддя, віку, оваріального резерву, стану маткових труб, показників сперми, тривалості планування вагітності та попереднього лікування.

У чому принципова різниця між ВМІ та ЕКЗ

Основна відмінність полягає в тому, де відбувається запліднення.

Саме тому для ВМІ необхідно, щоб у пари зберігалися умови для природного запліднення після введення сперми: зокрема, функціональна маткова труба, овуляція та достатня кількість рухливих сперматозоїдів.

Докладніше про саму процедуру можна прочитати на сторінці внутрішньоматкової інсемінації, а про лабораторні етапи — на сторінці ЕКЗ у Києві.

Коли лікар може розглядати ВМІ

ВМІ може бути доцільним варіантом, коли ймовірність запліднення всередині організму зберігається, але є фактори, через які природне зачаття ускладнене.

Залежно від клінічної ситуації ВМІ можуть розглядати, зокрема:

• при безплідді нез’ясованого походження;
• при помірному чоловічому факторі, якщо після підготовки сперми залишається достатня кількість рухливих сперматозоїдів;
• при використанні донорської сперми;
• у деяких випадках порушень еякуляції або статевого акту;
• в інших ситуаціях, коли лікар вважає ймовірність природного запліднення після інсемінації достатньою.

При цьому важливо, щоб лікар оцінив прохідність маткових труб, овуляцію, чоловічий фактор та інші можливі причини безпліддя.

Коли частіше розглядають ЕКЗ

ЕКЗ може бути доцільнішим, якщо існують фактори, через які шанси ВМІ низькі або проведення інсемінації взагалі не вирішує основну причину безпліддя.

Наприклад, лікар може обговорювати ЕКЗ:

ЕКЗ також може бути методом вибору при поєднанні кількох факторів безпліддя, коли окреме усунення одного з них не дає достатньої ймовірності вагітності.

Якщо проблема пов’язана зі зміненими показниками сперми, докладніше про можливу тактику читайте у матеріалі «Погана спермограма: коли достатньо лікування, а коли розглядають ВМІ або ІКСІ».

Що найбільше впливає на вибір між ВМІ та ЕКЗ

Рішення приймають не за одним аналізом. Репродуктолог оцінює ситуацію пари в комплексі.

Скільки спроб ВМІ має сенс робити перед ЕКЗ

Універсальної кількості спроб для всіх пар немає. Рішення про повторення ВМІ залежить від того, наскільки обґрунтованим був вибір методу спочатку, віку жінки, оваріального резерву, показників сперми та результатів попередніх циклів.

Для деяких пар з безпліддям нез’ясованого походження міжнародні рекомендації розглядають обмежений курс приблизно 3–4 циклів ВМІ у відповідно підібраній програмі, після чого за відсутності вагітності доцільно переглянути тактику та обговорити ЕКЗ.

Але це не означає, що кожній парі потрібно обов’язково пройти чотири інсемінації. Якщо ще до першої процедури прогноз ВМІ низький, кількість спроб може бути меншою або метод може взагалі не бути оптимальним.

Чому «почати з простішого» не завжди означає почати з ВМІ

ВМІ технічно простіша та менш інвазивна, ніж ЕКЗ. Але менш складна процедура не обов’язково є кращим першим вибором для конкретної пари.

Наприклад, якщо ймовірність успіху ВМІ від початку невисока, кілька послідовних спроб можуть лише відкласти метод, який краще відповідає клінічній ситуації.

Особливого значення це набуває, коли:

• вік жінки робить час важливим фактором;
• оваріальний резерв знижений;
• є виражений чоловічий фактор;
• наявний значущий трубний фактор;
• поєднуються декілька причин безпліддя;
• попередні правильно проведені ВМІ вже були безрезультатними.

Водночас відсутність цих факторів не означає, що парі автоматично потрібна ВМІ. Рішення залежить від повної клінічної картини та репродуктивних планів.

Як лікар приймає рішення: ВМІ чи ЕКЗ

Зазвичай вибір методу відбувається після оцінки обох партнерів. Репродуктолог аналізує вже проведені обстеження та визначає, яких даних недостатньо для прийняття рішення.

Для вибору тактики можуть бути важливими:

• вік і репродуктивний анамнез жінки;
• оцінка овуляції;
• оваріальний резерв;
• прохідність маткових труб;
• спермограма та, за показаннями, додаткове обстеження чоловіка;
• наявність ендометріозу або інших гінекологічних факторів;
• тривалість безпліддя;
• результати попереднього лікування;
• попередні спроби ВМІ або ЕКЗ;
• репродуктивні плани пари.

На основі цих даних лікар може пояснити, чому в конкретній ситуації є сенс спробувати ВМІ або чому очікувана користь від ЕКЗ може бути вищою.

Якщо обстеження ще не завершене, першим кроком може бути консультація репродуктолога, на якій визначають подальший маршрут.